Дримба

Словник Грінченка

Дримба, -би, ж. 1) Пружинный музыкальный инструментъ изъ желѣза: его во время игры держать въ зубахъ, производя звукъ ударами пальца. 2) Неряха. 3) Женщина легкаго поведенія.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДРИ́МБА, и, жін. Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає. Дістав [Фока] із схованки над дверима дримбу і почав підстроюватись до.. флояри (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 208); Були тут і оркестранти: скрипалі, цимбалісти, гравці на флоєрах [флоярах], трембітах.., дудках і дримбах (Мистецтво, 6, 1962, 35).

Музичні терміни

ДРИМБА український народний язичковий щипковий інструмент, схожий за формою на маленьку підкову з тоненьким сталевим язичком - м індиком в середині. Д. особливо поширена в Західній Україні.

Словник мови Стуса

ДРИМБА -и, ж., муз. Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає. ...скільки тих облич довкола виду твого, ніби німби, так сумовито виграють на дримбу, хоч Господа на допомогу клич. (П-1:34).

Ілюстрації