Диня

Диня, -ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. І. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімівка, качанка, липівка, татарка (см.). Ум. Динька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215).

Сучасні словники

Диня, і, жін. 1. Баштанна рослина з великими запашними плодами. Шкідливих горобців та гав Він [Осел] щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 106); Приходь подивитись баштан мій чудовий, Де динь огудиння блищить від роси (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 301). 2. Великий круглий або продовгуватий соковитий плід цієї рослини. Незначний вміст, клітковини і висока цукристість — 5—18% в плодах дині, специфічний приємний запах обумовили їх високі смакові якості (Овочівництво, 1956, 330); А дідусь у курені Жовту диню дав мені (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 45); * У порівняннях. — Як пожовкла [графиня] та помарніла! Жовта як стигла спасівська диня (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 293).

Диня однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура, походить із тропічних районів Африки та Азії; плоди кулястої або довгастої форми з їстівним, соковитим і запашним м'якушем; 3 групи сортів: канталупа, касаба і сітчасті.