Дивина

Дивина, -ни, ж. 1) Удивленіе, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у. 2) Раст. Царскій жезлъ, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. І. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ном. стр. 290, № 14. Ум. Дивинка. 3)Дивина́ густоквітко́ва, або великоцвіта

Морфологічна характеристика

Суцвіття дивини густоквіткової Трав'яниста, дворічна рослина, 50—180 см заввишки, густо, м'яко опушена рослина з простим поодиноким стеблом. Листки повстисті, довгасті або довгасто-яйцевидні, крупно-городчасті. Стеблові — чергові, нижній листок — у прикореневій розетці. Квітки жовті, правильні. Оцвітина подвійна, зрослопелюсткова. Чашечка 5—роздільна. Віночок досить великий, має коротеньку трубочку та 5—лопатевий відгин. Тичинок 5, з них 6 з білими пухнастими нитками. Маточка одна. Квітки зібрані в густу колосовидну верхівкову китицю. Цвіте в червні — липні. Плід — коробочка.

Екологічна приуроченість Росте біля доріг. На піщаних місцях, узліссях, схилах. Іноді утворює суцільні зарості.

Поширення Трапляється майже по всій території України.

Фармакологічні властивості Препарати з віночків дивини застосовують як відхаркувальний та пом'якшувальний засіб.

Заготівля Віночки збирають у суху погоду, в першій половині дня. вручну, складаючи в невеликі кошики. Відразу ж сушать на горищі, під наметом або в сушарці при температурі 16—18 С. Крім дивини густоквіткової заготовляють також віночки дивини ведмежої (лат. V. thapsus L.), дивини звичайної (лат. V. phlomoides L.), що ростуть у тих самих умовах, що й дивина густоквіткова.