Далебо

Далебо, нар. = Далебі. Чуб. V. 342.

Сучасні словники

ДАЛЕБІ́, ДАЛЕБО, рідко ДАЛЕБІ́Г, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. — Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (Котл., І, 1952, 145); Далебі, він сам себе не пізнавав (Гур., Новели, 1951, 56); — Сьогодні до вас я з рабом чорношкірим. — Здобутий у турків? Красунь, далебіг (Бажан, Роки, 1957, 277); // у знач. частки таки. — Якби не оце створіння, я далебі заснув би під кущем, так сьогодні парно якось у повітрі (Коцюб., І, 1955, 209); Далебі немає чого поспішати (Головко, II, 1957, 179).

Етимологічний словник української мови

дӑлёбі, далебо - «справді, слово честі» Г, Ж, (далебіг, далебо, далибі Ж, дальбо Л, дёлебі), ст. далибогъ, далибу, далибвгъ «тс.» (XV ст.); -бр. даліббг «тс.»; очевидно, калька польського dalibog «тс », яке утворилося на основі слово- сполучення da li bog «якщо дасть бог», що складаеться з форми 3 ос. одн. від діеслова daс «дати», частки liякщо» тa іменника bog «бог».- Witkowski SO 19/2, 210;B Stawski 1 137.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 207. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 2: Д–Копці / Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1985. – 10 с.

Зовнішні посилання

https://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/Slovnuk/etymolog_slovnyk_tom2.pdf