Дак

Дак, сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ном. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. Мет. 459. «Куди ти, вовче, біжиш?» «До вдови за поросям.»«У неї ж одно.» «Дак щоб не було й того.» Ном. № 10718. 2) То, такъ. Єв. Мр. XII. 19. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Мет. 386. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Мет. 48. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. Мет. 5. «Колядуй, баране!» «Не вмію, пане.» Дак лізь у вікно!» «Дак роги, пане!» Чуб. ІІІ. 428. 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема, дак нема. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку ранопораненьку козочки як нема, дак нема. Мет. 229.