Гнів

Словник Грінченка

Гнів, -ва, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. не у гнів твоїй жінці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. гнів покладати, положити на кого. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. І. 33.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього; злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Буває три види гніву: гнів, який палає всередині. Таким гнівом називається не тільки прихована злість, що не виявляється у словах та вчинках, — це постійний стан душі, який не обов'язково має бути спрямова­ним на якийсь визначений об'єкт. Образа — це також внутрішній гнів; гнів, що виявляється у словах та вчинках. У будь-якому грубому, неввічливому, позбавленому лагідності і любові слові проявляється наш гнів. Найпоширенішою формою такого гніву є спалахи люті; гнів, який горить протягом довгого часу, або злопам'ятність. Такий вид гніву найбільш противний Богу, оскільки Господь наголошує на тому, щоб щиро прощати образи. Гнів у будь-якому вигляді — це дуже небезпечна пристрасть, оскільки веде до чоловіковбивства.

гнів -у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. гнів [гн'іў] гн'іву, м. (ў) гн'ів'і гнів (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), роздратування, гнівання, злість, пересердя — Пор. злість 1), лють 1), несамовитість

Ілюстрації

Див. також

Лють

Джерела та література

Гнів в «Словнику української мови», тт. 1—11, Київ: «Наукова думка», 1970—1980.