Віда

Віда, -ди, ж. Вість, слух. Хто тобі сказав? Посилала я сороку білобоку, а вона мені принесла дві віди під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. МВ. I. 89.

Сучасні словники

• Звістка, повідомлення. Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула (Іван Котляревський, I, 1952, 231); Вісті з фронтів були тяжкі, і Самійло Вихор помітно втрачав рівновагу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 54). Без вісті пропасти (зникнути) — безслідно зникнути (про людину). Як поїхав — пропав він без вісті! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 343)

Ілюстрації

• 
• 

Джерела

• Словник української мови