Вуличний

Вуличний и вулишний, -а, -е. Уличный. Желех.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Аудіо
6 Цікаво знати
7 Див. також

Сучасні словники

Вуличний
1) Прикм. до вулиця 1). || Який міститься або перебуває на вулиці. || Який відбувається на вулиці. Вуличні бої. || Який відділяє двір від вулиці. || Який веде, виходить на вулицю. || Розділений на вулиці (про населений пункт).
2) Який проводить на вулиці більшу частину свого життя, не маючи притулку; безпритульний. || Який заробляє гроші, виступаючи на вулиці; бродячий.
3) перен. Невихований, малокультурний.
4) Вигаданий ким-небудь; неофіційний (про прізвиська).

Вуличний, а, е.
1. Прикм. до вулиця 1. Готель, куди я заїхав, дуже чистий, гарний, але неспокійний: вуличний гамір заважав мені спочити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 364); З невисоких нар чайхани зіскочив на вуличну пилюгу середніх літ дехкан (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 18);
// Який міститься або перебуває на вулиці. Місячна ніч огортає село, пісні линуть з вуличних репродукторів(Юрій Яновський, I, 1958, 620);
// Який відбувається на вулиці. В політику Калинович не мішався [втручався], до газет не дописував, у вуличних збіговищах.. участі не брав (Іван Франко, VI, 1951, 153); Вуличні бої;
// Який відділяє двір від вулиці. Вітер тихо шелестить у верховіттях високих тополь, що виструнчилися вздовж вуличного муру (Юрій Смолич, II, 1958, 47);
// Який веде, виходить на вулицю. Бочка не заспокоївся. Він зразу ж вийшов із повітчини і, хутенько переставляючи ноги, почимчикував до вуличних воріт (Григорій Епік, Тв., 1958, 248);
// Розділений на вулиці (про населений пункт). У північній зоні [дореволюційної України] переважали вуличні поселення, тобто такі, що складаються з однієї або кількох паралельних вулиць (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 98). Правила вуличного руху.
2. Який проводить на вулиці більшу частину свого життя, не маючи притулку; безпритульний. Уже рік минув з того пам'ятного літнього ранку, коли Поль — вуличний хлопчисько-газетчик, підставив фотографу презирливу гримаску (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 138);
// Який заробляє гроші, виступаючи на вулиці; бродячий. Худе, бліде обличчя вуличної співачки було одухотворене високим натхненням (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 255). Вулична жінка (дівка) — повія. [Вулична жінка:] А ти злякався? (Леся Українка, II, 1951, 541).
3. перен. Невихований, малокультурний. — Це в нього напускне, йде воно від вуличного хлоп'ячого хвацтва(Олесь Донченко, V, 1957, 470).
4. Придуманий ким-небудь; неофіційний (про прізвиська). В сім'ї «п'яти Столярових» були ще і шостий, і сьомий члени. Але до вуличного прізвиська їх не уводилося, бо це були особи жіночої статі (Юрій Смолич, V, 1959, 93).

Вуличний. Орфографічний словник української мови

ву́личний, прикметник

Вуличний. Словник синонімів

(хлопець) безпритульний, бездомний, бродячий; П. невихований, некультурний; (- прізвище) неофіційний;(вираз) ВУЛЬҐАРНИЙ.

Вуличний. Українсько-російський словник

уличный

Вуличний. Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	ву́личний	вуличні
Родовий	ву́личного	ву́личних
Давальний	ву́личному	ву́личним
Знахідний	ву́личний, ву́личного	ву́личні, ву́личних
Орудний	ву́личним	ву́личними
Місцевий	на/у ву́личному, ву́личнім	на/у ву́личних

Іноземні словники

Уличный. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка. Автор Т. Ф. Ефремова
м. разг. Тот, кто большую часть времени проводит на улице (3); бездомный, беспризорный. 2. прил.
1) Соотносящийся по знач. с сущ.: улица (1), связанный с ним.
2) а) Происходящий, совершающийся на улице (1). б) Находящийся на улице. в) разг. Ведущий на улицу. г) перен. Связанный с улицей родом своих занятий, образом жизни.
3) перен. Проводящий большую часть времени на улице (3); бездомный, беспризорный.
4) перен. Находящийся под влиянием улицы (4).

Уличный. Толковый словарь русского языка под ред. Д. Н. Ушакова
уличная, уличное.
1. Прил. к улица в 1 знач. У личные тротуары. Уличный сторож.
2. Происходящий на улице (см. улица в 1 знач.). Уличный шум. Уличное движение.
3. Проводящий большую часть времени на улице, без призора, находящийся под влиянием улицы (см. улица в 5 знач.), вызывающе озорной (устар., разг. бран.). Уличный мальчишка. Уличные ребята. Мальчик стал совсем уличным.
4. Свойственный улице (см. улица в 4 знач.), низкопробный, низкого пошиба, пошлый (презрит. устар.). Уличные нравы. Уличная пресса. Уличная девка (устар. вульг.) - проститутка.