Вохкий

Вохкий, -а, -е. Сырой, влажный. Ном. № 431. Буде (хата) вохка зімою й весною. Грин. II. 18.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

ВО́ХКИЙ, а, е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вохкі й мокрі (Н.-Лев., II, 1956, 389); [Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вохкий… (Корн., І, 1955, 226); // Покритий вологою (про очі, шкіру тіла). Вохкі блискучі очі приязно дивились на нього (Коцюб., II, 1955, 334); Щоки були вохкі від сліз. Юнак плакав (Смолич, II, 1958, 116); // рідко. Просякнутий водою; мокрий. Вохкий сніг зразу налипає на чоботи, а тоді спадає (Коп., Вибр., 1953, 243).

Ілюстрації

Див. також

• [1]
• [2]