Ворожіння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ворожіння, -ня, с. Гаданіе, ворожба.
Сучасні словники
Ворожі́ння, ворожба́ — прийоми чи обряди, що наявні в культурах багатьох народів і начебто дозволяють дізнатися майбутнє, пізнати непізнавані людським розумом сторони дійсності тощо.
Ворожіння, я, сер.
- Дія за значенням ворожити 1, 2. Я не вірю, .. щоб з того ворожіння Вийшла правда (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 368); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 194).
Ворожіння. Орфографічний словник української мови
- ворожі́ння, іменник середнього роду
Ворожіння. Універсальний словник-енциклопедія
- вгадування з різних ознак майбутнього; дуже популярне в укр. старовинних звичаях і сьогодні; в. бувають оказіональні, приурочені до певного випадку (побудови житла, народження дитини) і пов'язані з народним календарем переважно осінньо-зимового циклу: на Введення, Різдво і Великдень ворожили, яким буде наступний рік, про майбутнє подружжя - на св. Катерини (7 XII), св. Андрія (13 XII), вночі перед старим Новим Роком (13 I) - про подружжя і врожай; із в. у дівчат пов'язане свято Купала; під час в. заговорювали воду, різні предмети, які пізніше застосували для привороту, примноження добробуту, відвернення зла, використовували різноманітні заклинання, магічні дії; в. можуть бути індивідуальними та колективними, суто жіночими й суто чоловічими. Більшість в. втратили своє магічне значення і стали веселою традиційною розвагою.
Ворожіння. Синонімія
- ВОРОЖІ́ННЯ (угадування чого-небудь на картах, по долоні і т. ін.); ВОРОЖБА́ заст., ВОРОЖБИ́ТСТВО заст., ГАДА́ННЯ заст. Я не вірю, щоб циганка по руці що-небудь знала І яка буває доля - По долоні угадала, І щоб з того ворожіннявийшла правда (Я. Щоголів); Я ворожбу такую знаю, Хоть що по правді угадаю, І вже ніколи не збрешу (І. Котляревський); Особливістю його пастухівства було те, що він ніколи не вживав жодних чарів, примівок, ворожбитства, усіх отихспльовувань, заговорів (Г. Хоткевич); На Йвана ж Купала пускають вінки, загадують думи - гадання дівочі (І. Нехода).
Ворожіння. Словозміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | ворожі́ння | ворожі́ння |
| Родовий | ворожі́ння | ворожі́нь |
| Давальний | ворожі́нню | ворожі́нням |
| Знахідний | ворожі́ння | ворожі́ння |
| Орудний | ворожі́нням | ворожі́ннями |
| Місцевий | на/у ворожі́нні, ворожі́нню | на/у ворожі́ннях |
| Кличний | ворожі́ння | ворожі́ння |
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Аудіо
Цікаво знати
- Ворожіння в Україні, матеріал з Вікіпедії
- В українському народі в давнину ворожили не тільки відьми, волхви чи ворожбити, але й пересічні люди. Ворожили на різні «теми»: який буде рік, коли на Введіння стільки-то води, а на Юрія трави; скільки на Введіння води, стільки влітку молока; хто перший прийде до хати (буде полазником) на Новий рік; якою буде доля у дівчини і т.п. Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду.
- Ворожіння у стародавні часи було необхідним елементом язичницького богослужіння. Особливо це стосується ворожіння жеребом, суть якого полягала в розгадуванні не надто складних знаків. Інколи для цього використовували трісочки, в яких один бік білий, а другий чорний (білий означав успіх, чорний — невдачу).
- Скіфи ворожили за допомогою вербових гілочок та липової кори. Цим займалися енареї — жінкоподібні чоловіки, кому мистецтво пророкування, мовляв, дарувала сама Афродита. Під час жертвоприношень також відбувалися ворожіння з метою довідатися про волю богів. Часто-густо вони вказували на жертву. Подібне зафіксоване й у «Повісті врем'яних літ» під 983 p.: жереб кидали на отроків і дівчат; на кого він випадав, того й приносили в жертву, бо нібито такою була воля богів.
- Ворожіння на майбутнє
- Ворожіння на Різдво
