Власник

Власник, -ка, м. 1) Собственникъ, владѣтель. Желех. 2) Властитель, довѣренное лицо властителя? і прошу я царя хана і цариці ханиці і власників їх.... (Заговоръ). Чуб. І. 121.

Власник

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Власник, -ка, м. 1) Собственникъ, владѣтель. Желех. 2) Властитель, довѣренное лицо властителя? і прошу я царя хана і цариці ханиці і власників їх.... (Заговоръ). Чуб. І. 121.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВЛАСНИК собственник; владелец, книжн. обладатель

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВЛАСНИК рос. собственник наявність у юридичної чи фізичної особи права власності на матеріальні, природні, культурні, духовні цінності, здатність виступати В., розпорядником майнових та інших цінностей.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

вла́сник іменник чоловічого роду, істота

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЛАСНИК, а, чол. 1. чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників (Панас Мирний, IV, 1955, 349); Власники душ.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335); Власниками засобів виробництва, господарями всіх багатств, що виробляються при соціалізмі, є самі трудящі (Комуніст України, 1, 1962, 24); // Особа, якій властиве щось. Власник грубого голосу пішов на подвір'я, вимахуючи мітлою (Іван Франко, VI, 1951, 160). 2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими. Під виглядом рівності людської особи взагалі буржуазна демократія проголошує формальну або юридичну рівність власника і пролетаря.. (Ленін, 31, 1951, 119); Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і богу (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 84).

«Словники України on-line»

[1] вла́сник – іменник чоловічого роду, істота

________________________________________ відмінок однина множина називний вла́сник вла́сники родовий вла́сника вла́сників давальний вла́сникові, вла́снику вла́сникам знахідний вла́сника вла́сників орудний вла́сником вла́сниками місцевий на/у вла́сникові, вла́снику на/у вла́сниках кличний вла́снику вла́сники

Словник української мови

Власниця Власниця і, ж. Жін. до власник 1. Все придане нашої молодої господині було визнане як найкраще і власниця його — достойною господинею дому (Смолич, День.., 1-950, 41); Я був певен, що сумочку загубила влас¬ниця приємного голосу (Трубл., III, 1956, 184).

Орфоепічний словник української мови

власник Перевод власник -а, ч. 1) чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. || Особа, якій властиве щось. 2) Людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими.

Матеріал з Вікісловника

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.] відм. однина множина Н. вла́сник вла́сники Р. вла́сника вла́сників Д. вла́сникові вла́снику вла́сникам З. вла́сника вла́сників О. вла́сником вла́сниками М. вла́сникові вла́снику вла́сниках К. вла́снику вла́сники вла́с-ник Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 1a.

Корінь: -влас-; суфікси: -н-ик- Вимова[ред.] • МФА: [] • вимова?, файл Семантичні властивості[ред.] Значення[ред.] 1. ◆ немає прикладів застосування. Синоніми[ред.] 1. володілець, владар, володар, господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння ◆ немає прикладів застосування. 2. людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими ◆ немає прикладів застосування. Антоніми[ред.] Гіпероніми[ред.] Гіпоніми[ред.] Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.] Споріднені слова[ред.] • зменш.-пестливі форми: • іменники: співвласник • прикметники: приватновласницький, дрібновласницький • дієслова: володіти • прислівники:володіючи Етимологія[ред.] Від ?? вла́сний, вла́сне, вла́сник, вла́сність, вивла́снювати «експропріювати» Ж, привла́снювати, ст. властный (1438), власный (1462); р. заст. власный, бр. уласны; — запозичення з польської мови własny, własność постали, можливо, під впливом чеської vlastní «властний» (буквально, «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. во́лость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi:błagać, łomić: łamać, złocić: (wy)złacać і под.. — Фасмер I 327 Brückner 625—626 Див. ще волость. Пор. володіти, влада, властивий, власть. Переклад[ред.] • англійська: possessor; holder; owner; proprietor • іспанська: proprietario • італійська: proprietàrio

• німецька: Eigenntümer m; Besitzer m; Inhaber m; Eigner m; (землевласник)Bodeneigenntümer, Groβgrundbesitzer m; Grundherr m, (малий) Kleinlandwirt m; (крамниці) Ladenhaber m; (орендного об'єкта) Pachtherr m; (приватний)Privatbesitzer m; (власник чека) Scheckinhaber m; (малої ділянки землі)Zwergbesitzer m • польська: właściciel, posiadacz • російська: собственник; владелец, обладатель • словацька: vlastník • французька: propriétaire; (землевласник) propriétaire foncier

кримськотатарська мова ие; (власник кав'ярні) къаведжи; (рабовласник) къулсаиплери

ТЛУМАЧ

ВЛАСНИК

← назад вперед → (який має власне майно) господар, хазяїн.

Матеріал з Вікіпедії

Вла́сник — це особа, яка має право власності. Право власності складається з трьох «правомочностей»: • право володіння • право користування • право розпорядження. Якщо у особи є лише право володіння, без права користування та/або розпорядження — вона називається «володільцем».

словник українських рим

автовласник віброгасник відкасник

вогнегасник восьмикласник домовласник

ковбасник напасник однокласник

п'ятикласник рабовласник семикласник

співвласник співучасник старшокласник

судновласник сучасник учасник

часник благовісник буревісник

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Владе́лец – власти́тель, володі́лець (р. -льця), вла́дник, (собственник) вла́сник, (обладатель) посіда́ч. [Власти́тель вели́ких буди́нків]. Во́тчинник – батьківща́нин, ді́дич, вла́сник діди́зних має́тків нерухо́мих. • Во́тчинный – батьківща́нний, діди́чний. Во́тчинное имение, см. Во́тчина.

Горнопромы́шленник – гірнопромисло́вець, вла́сник гірни́чого підприє́мства. Грузовладе́лец – вла́сник ванта́жу́. Добыва́ть, -ся, добы́ть, -ся – добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, видобува́ти, -ся, ви́добути, -ся, а специальнее – дістава́ти, сов. діста́ти, (приобресть) придба́ти, розідба́ти, (наконец достичь) доско́чити чого́, засяга́ти чого́, сов. засягти́, запобіга́ти, запобі́гти чого́, доробля́тися, сов. дороби́тися чого́, сов. розстара́тися про що. [Або добу́ти, або вдо́ма не бу́ти (прик.). Чи се-ж не та земля́, що здобува́ли для нас батьки́ своє́ю кро́в’ю й по́том? (Л. Укр.). Здобу́вся чолові́к ли́ха. А хто-ж тобі́ гетьма́нськую булаву́ діста́не? (Рудан.). Крива́вим по́том доробля́тися хлі́ба насу́щного. Ні за які гро́ші не доско́чиш (Куліш). Робо́тою засягне́ собі́ ща́стя (Мирн.). Запобіга́й сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Ном.). Треба розстара́тися про гро́ші]. • Добы́ть (заработать) с трудом, с горем пополам – розго́рити, загорюва́ти що, розгорюва́тися на що. [Тя́жко загорьо́ваний хліб їмо́. Як-не́будь розгорю́ємось на скоти́нку (Мирн.)]. • Трудно (бывает) добыва́ть что – тру́дно (суту́жно) на що. [На сіль було́ тру́дно (Куліш)]. • Добыва́емый – добу́ваний. [Вла́сник землі́ брав собі́ по копі́йці з пу́да добу́ваного ву́гілля]. • Добы́тый – здобу́тий. • Добыва́ющий – добува́льний, видобутни́й; сирови́нний. [Добува́льна та обробна́ промисло́вість. Сирови́нна промисло́вість]. • Добы́тое тяжёлым трудом – крива́ви́ця. [За чужу́ю кривави́цю купи́в у це́ркву плащани́цю (Ном.)]. • Добы́ть работой – прироби́ти. [Збу́тися не до́вго, а спро́буй прироби́ти]. • Добы́ть пением – ви́співати. [Ви́співав собі́ дівчи́ну лю́бу та га́рну (М. Вовч.)]. • Добы́ть нищенством – ви́жебрати; обманом – ви́дурити; борьбой – вибороти́ и т. д. Заводовладе́лец, -лица, Заводохозя́ин, -зя́йка – вла́сник, -ниця, хазя́їн, -зя́йка виро́бні (заво́ду), заводовла́сник, -ниця. Коневладе́лец – вла́сник коня́, коневла́сник. Кораблевладе́лец – вла́сник корабля́, кораблевла́сник, судновла́сник. Кораблехозя́ин – вла́сник корабля́, кораблевла́сник, корабе́льник, суднови́к. Крупновладе́лец – вели́кий вла́сник, вели́кий землевла́сник. Лесовладе́лец, -лица – лісовла́сник, -ниця, вла́сник, -ниця лі́су. Ло́дочник – 1) (перевозчик) човнови́й, переві́зник. [Коло перепра́ви там човнови́й пови́нен бу́ти (Звин.). Харо́ном переві́зник зва́вся (Котл.)]; 2) (гребец) човня́р (-ра́), весля́р (-ра́), гребе́ць (-бця́), човника́р (-ря́). [Ту́рки-човникарі́ виряджа́ли свої́ каюки́ й спуска́ли в мо́ре (Крим.). Коли́ підні́муть ве́сла натру́джені засма́лені гребці́ (Рильськ.)]; 3) (мастер) човна́р (-ря́), човнови́й ма́йстер (-тра), човноро́б; 4) (судовщик) вла́сник чо́вна, чове́нник.

и энциклопедии на Академике

власник Перевод власник -а, ч. 1) чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. || Особа, якій властиве щось. 2) Людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими.

[2]

Власник Власник — громадянин або юридична особа, якому належить право володіння, користування і розпорядження майном у межах, визначених законом. Наявність у юридичної чи фізичної особи права власності на матеріальні, природні, культурні, духовні цінності, здатність виступати В., розпорядником майнових та інших цінностей. Власник - громадянин або юридична особа, якій належить у межах, визначених законом, право володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Власник - фізична або юридична особа (декілька юридичних осіб, які об'єдналися для спільного придбання об'єкта), що володіє (володіють) об'єктом у період дії зобов'язань. Наказ від 30.03.2001р. №500 "Про затвердження Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження та передачу в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою" Власник - фізична чи юридична особа, що експлуатує судно-об'єкт від свого імені незалежно, чи належить воно їй на праві власності, чи вона використовує його на інших законних підставах. Наказ від 29.03.2007р. №191 "Про затвердження Правил пожежної безпеки для суден, що використовуються в сфері дозвілля, відпочинку та розваг" Власник - будь-яка фізична чи юридична особа, яка володіє, користується і розпоряджається тваринами, займається розведенням та утриманням тварин, проводить їх продаж, забій, утилізацію, надає послуги зі штучного осіменіння та організовує виставки тварин. Наказ від 25.09.2012р. №578 "Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр тварин" Власник - юридична чи фізична особа або фізична особа - підприємець, яка має у власності або користуванні теплові мережі та/або джерела теплової енергії, до яких безпосередньо або через теплові мережі та/або джерела теплової енергії інших осіб здійснюється приєднання. Постанова від 19.10.2012р. №343 "Про затвердження Правил приєднання до теплових мереж"

Ілюстрації

[[Зображення: |x140px]] [3]

Цікаві факти

Економічна теорія: Політекономія - Базилевич В.Д.

Власність - складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин-економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці

Опорний конспект лекцій Цивільне право України

Власність – це економічна категорія, яка є проявом суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ. Право власності – це правова категорія і сукупність правових норм, які регулюють відносини власності. Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Слід розрізняти право власності в об‘єктивному і суб‘єктивному розумінні. В об‘єктивному розуміння це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності. В суб‘єктивному розуміння це юридична можливість конкретного власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд, але в межах закону. Право власності має абсолютний характер. Це означає, що перед власником зобов‘язаними виступають всі, хто його оточує. Суб‘єктами права власності можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи, а також народ України і держава. Об‘єктом права власності може бути будь-яке майно, що має певну цінність. Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.