Виїсти

Ви́їсти. См. Виїдати.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

ВИЇДАТИ, аю, аєш, недок., ВИЇСТИ, їм, їси, док., перех.

1. З'їдати вміст або внутрішню частину чого-небудь. Не в такому горщику наварювали, та.. виїдали (Марко Вовчок, VI, 1956, 260); В Джериній хаті.. цілий день.. пили [гості] та закушували.. виїли цілу діжечку солоних огірків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 182); — Кавун — то наш піт і наша праця, а він вибере.. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35); Йому належало виїсти третину казанка, а він сягнув за половину (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 58);

// З'їдати все, не залишаючи нічого. Було там усього і поїсти, і попити, так те все вже випили і виїли, а пити ще хочеться (Панас Мирний, V, 1955, 325); Так і Іван: виїв борщ та й віддихується (Лесь Мартович, Тв., 1954, 37).

2. З'їдаючи частину чого-небудь, робити отвір, лірку, заглибину. Він [жук] живиться листям, виїдаючи в листових пластинках маленькі дірочки (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 86).

3. Подразнювати (оболонку ока). Митриха топила в печі. Диму напхалося повна хата, і вона все втирала сльози. Дим очі виїдав (Василь Стефаник, I, 1949, 48);

// безос. Дим клубочився під стелею темною хмарою. Виїдало очі. Захоплювало дух (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 110). ♦ Виїдати очі — в'їдливо дорікати кому-небудь, лаяти когось. [Варка:] Коли вже й рідня одно другому виїдає очі, то чого ж сподіватись від чужих?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 401.