Винюхувати

ВИНЮХУВАТИ, ую, уєш, недок.,

1. Нюхаючи, витрачати все. Табаки ріжок винюхала (Словник Грінченка).

2. Шукати, знаходити кого-, що-небудь за запахом. Незабаром вона [кішка] спокійнісінько почала винюхувати в кутках мишей (Олесь Донченко, III, 1956, 219); Мала [Маріора] властивість усе обнюхувати… Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 281); // Уважно нюхати, щоб зрозуміти, який звір поблизу, чи не загрожує небезпека і т. ін. Безшумно, легесенькими кроками ласка перебігла.. невеличку відстань, винюхуючи повітря, вдивляючись поперед себе — може, що трапиться по дорозі (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 173).

3. перен. Розвідуючи, намагатися простежити, виявити що-небудь. Надісланий з мирним листом посланець, підручний пана Киселя — піп Лиска — пильно, до дрібниць, винюхував усе, що відбувалося в замку (Яків Качура, II, 1958, 436); Нічний німецький бомбардувальник часом «пиляв» темне небо, настирливо намагаючись винюхати місце аеродрому (Юрій Яновський, II, 1954, 8).