Виковувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. ІІ. 73. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, проживай, а більше шкода у що й бажаєш. Г. Арт. (О. 1861. III. 112).
