Вергати
Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) Вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ВЕ́РГА́ТИ, вергаю, вергаєш, недок., ВЕ́РГНУТИ і ВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища (Українські народні казки, 1951, 179); Дочка та батько німцям не здавались.. Гранатами вергали в ворогів (Максим Рильський, Мости, 1948, 107); * Образно. [Калеб:] Та тяжко вергнуть каменя на брата! (Леся Українка, III, 1952, 80). ♦ Вергати громами (громи) — гнівно розмовляти, загрожувати. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Юрій Смолич, V, 1959, 617).
Ілюстрації
|
,
Медіа
Іншими мовами
1вергати = ве́ргнути; ве`ргти кида́ть, ки́нуть, броса́ть, бро́сить, швыря́ть, швырну́ть; низверга́ть, низве́ргнуть Українсько-російський словник
2вергати დაგდება
Українсько-грузинський словник
Див. також
Джерела та література
==Зовнішні посилання== Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 327.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
|
