Бузьків

Бузьків, -кова, -ве. 1) Принадлежащій аисту. Бузькове гніздо. 2) — огень. Раст. Lychnis flos cuculi. Вх. Пч. 11. 33. УЗЬКО́, а́, ч., діал. Лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155); Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Фр., І, 1955, 66); * У порівн. Критикували [Дарка з Ориською] у ньому [Костику] все: і його розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги, і його широкі, як лопати, долоні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 13).