Бувалий

Бувалий, -а, -е. Бывалый, опытный. Чуб. І. 236. Не питай старого, а питай бувалого. Ном. № 5784.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БУВА́ЛИЙ, а, е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. Ой, знає він чимало пригод, той кремезний, як з криці злитий, бувалий отаман! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 181); — Дуже добре, коли пише бувала людина, — говорив Олесь Васильович (Олесь Донченко, VI, 1957, 632); // у знач. ім. бувалий, лого, чол. Про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець. — Не питай старого, а питай бувалого, — сказав Лаврін (Нечуй-Левицький, II, 1956, 346).

Орфографічний словник української мови

БУВАЛИЙ

бува́лий

прикметник

Українсько-російський словник

БУВАЛИЙ

бывалый, видавший виды, тёртый; неодобр. прожжённый, дошлый

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

бувалий

-а, -е.Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. || у знач. ім. бувалий, -лого, ч. Про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець.