Борг

Борг, -гу, м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п’є. Ном. № 10615. Боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Каменец. у. На борг брити = Набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОРГ, у, чол. Те, що взяте в позику; позичене. А ні Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (Іван Франко, VI, 1951, 270); В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (Історія СРСР, I, 1956, 119).

[Бути] в боргах — мати дуже багато боргів. Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп'яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 6); [Бути] в боргу перед ким і без додатка — бути зобов'язаним кому-небудь. Радянські письменники, і зокрема письменники українські, давно в боргу перед своїми читачами, перед всім своїм народом (Павло Тичина, III, 1957, 494); Вилазити (вилізти) з боргів див. вилазити; 
Влазити (влізти, залазити і т. ін.) у борги див. влазити; У борг брати (взяти і т. ін.): а) позичати в кого-небудь гроші і т. ін.; б) купувати що-небудь з умовою сплатити пізніше; У борг давати (дати і т. ін.): а) позичати кому-небудь гроші і т. ін.; б) продавати що-небудь з умовою, що покупець сплатить гроші пізніше. — Шинкар більш у борг не дає (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 217.

"Словопедія"

БОРГ не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко); І один поперед одним Не лишалися в боргу (І. Воскрекасенко). 2. Відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати. — Вируч, у боргу не лишусь! (І. Головченко і О. Мусієнко); — Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко); Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець). сплати́ти борг (борги́) кому. 1. Віддячити кому-небудь за щось хороше або за добре ставлення до себе. Ця операція була для нього особливою: доля надала йому можливість саме зараз сповна сплатити борг людині, яка колись вирвала його з пазурів смерті (І. Головченко та О. Мусієнко). 2. Помститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність. — Головне, я тепер всім своїм колишнім партайгеносе сповна сплачу борги. Ну, начувайтеся ж! (І. Головченко та О. Мусієнко).

у (неопла́тному) боргу́ перед ким. Зобов’язаний кому-небудь чимсь. Письменники українські давно в боргу перед своїми читачами, перед всім своїм народом (П. Тичина); У родичів йому не хотілося жити, бо знав, що .. постійно почуватиме себе в неоплатному боргу перед ними (В. Канівець).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БОРГ, у, ч. Те, що взяте в позику; позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (Фр., VI, 1951, 270); В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (Іст. СРСР, І, 1956, 119). [Бу́ти] в борга́х — мати дуже багато боргів. Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (А.-Дав., Слово.., 1964, 6); [Бу́ти] в боргу́ перед ким і без додатка — бути зобов’язаним кому-небудь. Радянські письменники, і зокрема письменники українські, давно в боргу перед своїми читачами, перед всім своїм народом (Тич., III, 1957, 494); Вила́зити (ви́лізти) з боргі́в див. вила́зити; Вла́зити (влі́зти, зала́зити і т. ін.) у борги́ див. вла́зити; У борг бра́ти (взя́ти і т. ін.): а) позичати в кого-небудь гроші і т. ін.; б) купувати що-небудь з умовою сплатити пізніше; У борг дава́ти (да́ти і т. ін.): а) позичати кому-небудь гроші і т. ін.; б) продавати що-не-будь з умовою, що покупець сплатить гроші пізніше. — Шинкар більш у борг не дає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 217. Борг, гу, м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п’є. Ном. № 10615. Боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Камен. у. На борг брити = Набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 86.

Ілюстрації