Бованіти
Зміст
Cловник Грінченка
Бованіти, -нію, -єш, гл. Виднѣться вдали. На небі чистому ген хмара бованіє. Греб. 367.
БОВВАНІ́ТИ, ію, ієш, недок. 1. Виднітися, показуватися здаля (про те, що стоїть, здіймається над чимсь). Замки величезно бовваніють на скелях (Нечуй-Левицький, III, 1956, 312); Ніч. Немов копиці пітьми, бовваніють дерева (Іван Франко, XI, 1952, 146); Високий правий берег бовванів за рікою, мов далекі гори (Юрій Яновський, II, 1954, 233). 2. діал. Сидіти, стояти непорушно, як бовван; стовбичити. — Я не гірша від них, а мушу отут бовваніти в темній, брудній кухні (Іван Франко, III, 1950, 101); Праворуч від воріт бовваніло одне-однісіньке дерево з ріденьким листям (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 165).
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БОВВАНІ́ТИ, ію, ієш, недок.
1. Виднітися, показуватися здаля (про те, що стоїть, здіймається над чимсь). Замки величезно бовваніють на скелях (Нечуй-Левицький, III, 1956, 312); Ніч. Немов копиці пітьми, бовваніють дерева (Іван Франко, XI, 1952, 146); Високий правий берег бовванів за рікою, мов далекі гори (Юрій Яновський, II, 1954, 233).
2. діал. Сидіти, стояти непорушно, як бовван; стовбичити. — Я не гірша від них, а мушу отут бовваніти в темній, брудній кухні (Іван Франко, III, 1950, 101); Праворуч від воріт бовваніло одне-однісіньке дерево з ріденьким листям (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 165).
Ілюстрації
|
|
