Блакит

Блакит, -ту, м. = Блакить 2. А зорі на небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БЛАКИ́Т, у, ч., рідко. Те саме, що блаки́ть. Я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Л. Укр., І, 1951, 412); Чисте небо усміхалось своїм безмежним блакитом до темної зелені борів (Фр., V, 1951, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 196.

БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Тзаст.; ЛАЗУ́Рпоет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці.. Очі, що були схожі на сизувато-синій тернослив, втратили свою голубизну, вицвіли (І. Цюпа); Не старіти тим, хто п’є лазур Небовидів у поході дальньому (В. Бичко); Я.. подивилась на небо - воно було криштально чисте, і його тиха бірюза ласкала мої очі (М. Хвильовий). - Пор. си́нява.

https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%82

Ілюстрації