Безвинно

Безвинно, нар. Безъ вины, неповинно. Безвинно гнали мене дуки. К. Псал. 286. Кров християнську безвинно проливав. АД. І. 179.

Сучасні словники

БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 166); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (Павло Тичина, II, 1957, 147); // у знач. ім. безвинний, ного, чол.; безвинна, ної, жін. Про ні в чому не винну людину. Він знав, що.. вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101).

'Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 120. '

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/bezvynno

Зовнішні посилання

Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту