Інфима

Інфи́ма, -ми, ж. Второй изъ семи классовъ духовн. училищъ и семинарій. Сим. 175. — у XVII—XVIII ст. другий нижчий клас духовних семінарій і академій, в якому вивчалися початки граматики латинської, слов'янської і грецької мов. В Україні цей термін з'явився в XVII ст. в Києво-Могилянській академії. В академії було 4 нижчих класи: фари (або аналогії), інфіми, граматики, синтаксими; 2 середні класи: поетики і риторики і 2 вищих класи: філософський і богословський. В духовних семінаріях було 3 основних класи: інфіма, філософський і богословський.