Імела

Імела́, -ли, ж. = Івилга. ЗЮЗО. І. 141.

Словник української мови: в 11 томах

ОМЕ́ЛА́, и, жін. Багаторічна вічнозелена рослина, яка паразитує на багатьох породах дерев. Між вербами з темно-зеленими шапками омели блиснула ріка (Олесь Донченко, IV, 1957, 261); Розрослися, аж понахиляли своєю вагою гілки, кущі омели на в'язі, що ріс під школою (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 148).

Ілюстрації

Див. також

• [1]

• [2]

• [3]