Шкварчати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:50, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Шкварча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Шипѣть и трещать на огнѣ. Тут кость і плоть, і жир шкварчали. Котл. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). Говоритъ также о сильномъ морозѣ. Мороз на дворі такий, що аж шкварчить. Рудч. Ск. II. 8. См. Скварчати. Также объ особенно усердной работѣ. Ззіли по шматку хліба, та вп’ять до кіс, аж шкварчить під косами. Драг. 244.
