Стебельце

Стебельце, -ця, с. Ум. отъ стебло.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СТЕБЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш. до стебло 1, 2. Пробиваються [весняні пахощі] крізь набряклі бруньки, тендітні стебельця трави (Микола Олійник, Леся, 1960, 59); На високому гінкому стебельці росла лугова цариця — ромашка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 252); * Образно. Дивився він, як слово строге В дитячі запада серця, Як проростають потім з нього Тендітні, ніжні стебельця... (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 73); * У порівняннях. Ноги тоненькі, як стебельця (Гнат Хоткевич, II, 1966, 358).

Ілюстрації