Снігурка

Снігурка, -ки, ж. Раст. Anemone nemorosa. Вх. Пч. II. 29.

СНІГУ́РКА, и, жін. 1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. * У порівняннях. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (Михайло Коцюбинський, II, 1955,. 410). 2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. Весь день прикрашав ялинку. Робив це урочисто, остерігаючись, щоб не розбити якусь блискучу кульку чи снігурку (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 196). 3. тільки мн. Ковзани з широкими полозками й сильно загнутою передньою частиною. Ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста, Сава Петрович, снігурки звуться (Андрій Головко, II, 1957, 215); Сидячи на підлозі, він прив'язує до валянок старі, почорнілі від іржі снігурки (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 197). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 425.