Пустотня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:14, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Пустотня́, -ні́, ж. = Пустота 1. Хлоп’ят любив, з дітьми, мов сам дитина, грався, вони йому здавалися пташками; їх реготом та скоками втішався і веселивсь забутими піснями. А послі пустотні впадав у сум глибокий.... К. МХ. 17.
