Поневірятися

ПОНЕВІРЯТИСЯ, -ряюся, -єшся, недок.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Поневірятися

1. Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань.

• Нехай мене лучче [краще] понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21);

• Я сам родом з-під Дрогобича, разом з батьком давно ще подався в Америку на заробітки і з того часу поневіряюсь... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 100);

• — О діти, діти! На буряки, пузатим служить, весь вік поневірятись по наймах... За що? (Григорій Косинка, Новели, 1962, 13);

• Образно. Тепер я на який час покинула перекладати, — нехай-но ще дещо своє покінчу, а то так бідне поневіряється (Леся Українка, V, 1956, 33).

2. ким, над ким, діал. Знущатися.

• Мало ще мною люди поневірялися, всю силу забрали, всю кров виссали, а тепер ще дитину оддай їм... Не дочекають... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14);

• [Хвилимон (одпихає стражників):] Люде добрі, громадяне!.. Та доки ж поневірятиметься над нами всяка погань?.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 308).

Онлайн-бібліотека "Горох"

Довгий час перебувати де-небудь без особливого бажання в пошуках істини, спокою і т. ін.

• Я довго поневірялася, ходячи до чиновників, аж доки не знайшла відповіді на своє питання. (з газ.)

Етимологія

НУРЄ́ТИСИ - «поневірятися»

• неясне;
• можливо, результат спрощення незасвідченого понуря́тися з поневіря́тися;

ПОНЕВІРЯ́ТИ - «знущатися, зневажати; притамовувати, заглушувати»

• псл. ponevěrati;
• похідне ітеративне утворення від дієслова verti «замикати, замкнути» у заперечній формі ne verti «не замикати, не замкнути», що згодом набуло метафоричного значення «кидати, кинути напризволяще, (з)нехтувати»;
• у дальшій історії слов’янських мов, зокрема української, продовження псл. ponevěrati і їх похідні зазнали впливу з боку рефлексів іменника věrа «віра» і пов’язаних з ним слів, зокрема укр. неві́ра «нехристиянин», неві́рні «прибічники іншої релігії»;
• виведення від гіпотетичної основи ver- «мати в полі зору», зіставлюваної з лат. vereor «шаную, поважаю», нвн. wahren «берегти, оберігати» (Machek ESJČ 471) позбавлене підстав;
• п. ponie-wierać «недбало обходитися (з речами); зневажати», poniewierać się «валятися (про речі); поневірятися, тинятися (про людей)», ч. poněvirac «нехтувати, погано поводитися», слц. ponevierat sa «блукати, тинятися; (про речі) валятися», слн. ponevériti «розтратити, привласнити»;

Ілюстрації