Навідувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:16, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Навідувати, -дую, -єш, сов. в. навідати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить; посѣщать, посѣтить, провѣдывать, провѣдать. Кого Бог любить, того й навідує. Ном. № 42. 2) Узнавать, узнать, гдѣ находится что-либо. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ой на току, на току молотили хлопці, навідали куріпочку, накриту в коробці. Мил. 107.
