Наброїти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:03, 7 листопада 2021; Vohrabarchuk.uk19 (обговорення • внесок)
Набро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Наробити дурниць, нашкодити.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НАБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити. Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Мотрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 297); Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла (Яків Качура, II, 1958, 133).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Набро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Зробити дурість. Тепер же на мене звертає, сама наброївши біди. Котл. Ен. VI. 13.
Ілюстрації
|
|
|
