Набриднути

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Набриднути. См. Набридати.


Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. НАБРИДНУТИ- мин. ч. набрид; док.

Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати.

Нам набридає стояти на місці (Юрій Яновський, II, 1958, 45);

Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо, все ж таки я певне завдаю їй клопоту (Леся Українка, V, 1956, 149);

2. Безос. Набридло сидіти в душній і тісній похмурій школі у той саме час, як ліс гучав од пташиних співів (Борис Грінченко, I, 1963, 292);

Ілюстрації

B26678faaa7aa6d8a66b618dc3f52cb4.jpg 4 113.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Інфінітив- набри́днути

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа набри́днімо, набри́днім 2 особа набри́дни набри́дніть

МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа набри́дну набри́днемо, набри́днем 2 особа набри́днеш набри́днете 3 особа набри́дне набри́днуть

МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. набри́д, набри́днув набри́дли, набри́днули жін.р. набри́дла, набри́днула сер.р. набри́дло, набри́днуло

Активний дієприкметник- набри́длий

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник- набри́дши, набри́днувши

Джерела та література

1. http://sum.in.ua/s/nabrydaty

2. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8

Зовнішні посилання