Набачати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:07, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Набача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. набачити, -чу, -чиш, гл. Примѣчать, примѣтить, замѣтить. Пішли салдати колядувать та й набачили, шо у сінях під стріхою сало висить. Мнж. 108. Хома ходив, витріщав баньки, ніяк не набачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175.
