Міта
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:43, 31 жовтня 2021; Nvkravchenko.uk20 (обговорення • внесок)
Міта, -ти, ж. Мѣтка, знакъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МІ́ТА, и, жін., заст. Помітка. Мовчки підійшла [дівчина] до піаніно. Ніби спересердя, вона грюкала кришкою і, розкривши свою теку, почала щось записувати, придивляючись до міти на фортепіано (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 17).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Мі́та, -ти, ж. Мѣтка, знакъ.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
МІ́ТА, и, ж., заст. Помітка. Мовчки підійшла [дівчина] до піаніно. Ніби спересердя, вона грюкала кришкою і, розкривши свою теку, почала щось записувати, придивляючись до міти на фортепіано (Досв., Вибр., 1959, 17).
