Дурнувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:18, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дурнувати, -ную, -єш, гл. 1) Дурачиться, шалить. Люде до божого дому йдуть, а ми дурнуємо та пустуємо. Харьк. 2) Быть безъ употребленія. Яке любе місце, та й дурнує: віддали б кому на ґрунт. Каменец. у.