Вутка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:18, 24 листопада 2015; Assavchuk.gi15 (обговорення • внесок)
Вутка, -ки, ж. = Утка. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ум. Вутінка, вуточка. Летять одинадцять вутінок. Чуб. II. 19.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 789.
ВУ́ТКА, и, жін., діал. Качка. Вутки аж летять та крячуть (Павло Тичина, III, 1947, 178). Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям; самка качура.
Ілюстрації
|
|
|
|
