Вередити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:32, 21 жовтня 2018; Avtiutiunnyk.if18 (обговорення • внесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Вередити, -джу, -диш, гл. Мѣшать, препятствовать, вредить. Угор.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 327.
Завдавати болю, уражати хворе місце. Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Панас Мирний, III, 1954, 77); * Образно. [Пріська:] Де ж вона, бідна, була до сього часу? [Пилип:] Не питав, дочко, не питав. Не хотілося болячки вередить (Карпенко-Карий, I, 1960, 469).

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Вередити&oldid=221888