Бридко

Бридко, нар. 1) Мерзко, гадко. Ном. № 2014. 2) Безобразно.

Сучасні словники

Бридко

• БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Шевч., II, 1953, 169); А щодо мене, то мені навіть бридко говорити про такий роман — цур йому! (Л. Укр., V, 1956, 63); // у знач. присудк. сл. "То бридко!" сказав я, а нишком додав: "Яка ж бо ти добра, серденько!"(Сам., I, 1958, 128); Дівчині було бридко, розуміла, що принижує себе, але їй конче треба було знати правду(Дмит., Наречена, 1959, 226).

Бридко

• бридко — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
• гидко-бридко — присл. Надзвичайно гидко, бридко … Український тлумачний словник
• гидко-бридко — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
• бридкой — резкий, пронзительный (ветер), псковск. (Даль), укр. бридкий гадкий, безобразный , блр. брыдкi – то же, ст. слав. бридъкъ δριμύς (Супр.), сербохорв. бри̏дак острый, резкий , словен. bridǝk резкий, горький , чеш. břidky резкий, отвратительный ,… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
• бридъкыи — (9*) пр. Горький, терпкий, жгучий: сдравие. иже аще въ времѩ ˫ако ножицемь. и бридкымь зели||емь. намъ ˫авлѩютьсѩ. ˫ако же въ плотнѣмь врачьствѣ бываеть. (δριμυτάτων) ПНЧ XIV, 2а б; рожци сɤть грѣси... тыхъ бо рожковъ вкɤсъ бридокъ. СбТр к. XIV,… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

Ілюстрації