Безбатченко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Безбатченко, -ка, м. Внѣбрачный сынъ. К. Досв. 160. А ти гріх мій спокутуєш в людяхъ сиротою, безбатченком. Шевч.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БЕЗБА́ТЧЕНКО, а, чол.

1. розм., заст. Нешлюбна дитина. Валя глянула на дитину, на свого малесенького безбатченка, що тихо спав коло її розторганого серця (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 533).

2. Той, хто не має батьків; сирота. Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою, Безбатченком!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 34); Уява додавала тут багато лихого до недоброго, малювала йому сироту-безбатченка, попихача у всіх, кому тільки він попаде під руки (Іван Франко, I, 1955, 284).

3. перен., зневажл. Людина, що не має батьківщини або не визнає своїх батьків, попередників. Ми не безбатченки. Радянська література шанує й любить славні традиції дореволюційної демократичної літератури (Максим Рильський, III, 1956, 372); Покинувши батьківщину, поет [О. Олесь] прирік себе на становище безбатченка (Радянське літературознавство, 1, 1958, 100).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 119

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/bezbatchenko