Відмінності між версіями «Шелюга»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Шелюга, -ги, '''''ж. ''= '''Шелюг. '''О. 1861. VIII. 93. ЗЮЗО. І. 134. Категорія:Ше) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ШЕЛЮГА́, и, жін. | |
| − | [ | + | |
| + | 1. Верба гостролиста. Гріло сонце, пахло рікою, розпареним листям шелюги і молоденьких осичок (Іван Сенченко, Опов., 1959, 129); Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 65). | ||
| + | Червона шелюга — червоний верболіз; красноталь. Червона шелюга, верболіз і верби молоді заступили перед сонцем цю ріку давню, ніби навмисне, щоб не висохла, — така вона мілка влітку — прославлена Збруч-ріка! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 116); Чимдалі ширшало розмите земснарядом озеро, підрізані береги разом з травою, з кущами червоної шелюги величезними скибами западали й тонули в ньому (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 105). | ||
| + | |||
| + | 2. збірн. Зарості верби гостролистої. Праворуч під вербами річка леліє, Ліворуч у шелюзі гребля біліє (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 147); Зашелестіли кущі, з шелюги, мовби вовна з мішка, висипали люди в кучматих шапках, коротких кожушках без рукавів (Літературна Україна, 19.XI 1968, 4).[http://sum.in.ua/s/sheljugha] | ||
Версія за 15:24, 15 листопада 2017
ШЕЛЮГА́, и, жін.
1. Верба гостролиста. Гріло сонце, пахло рікою, розпареним листям шелюги і молоденьких осичок (Іван Сенченко, Опов., 1959, 129); Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 65).
Червона шелюга — червоний верболіз; красноталь. Червона шелюга, верболіз і верби молоді заступили перед сонцем цю ріку давню, ніби навмисне, щоб не висохла, — така вона мілка влітку — прославлена Збруч-ріка! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 116); Чимдалі ширшало розмите земснарядом озеро, підрізані береги разом з травою, з кущами червоної шелюги величезними скибами западали й тонули в ньому (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 105).
2. збірн. Зарості верби гостролистої. Праворуч під вербами річка леліє, Ліворуч у шелюзі гребля біліє (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 147); Зашелестіли кущі, з шелюги, мовби вовна з мішка, висипали люди в кучматих шапках, коротких кожушках без рукавів (Літературна Україна, 19.XI 1968, 4).[1]
