Чужаниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:17, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чужаниця, -ці, об. Употребляется по большей части съ эпитетомъ чужа. Чужой человѣкъ, чужіе люди. Чужа чужаниця під такий час поможе, а то рідні. Лебед. у. Не добре чужому чужаниці на чужині помірати. АД. І. 191. Треба мені до свого роду чуткузвістку передати, бо тут чужа чужаниця. Харьк. г.
