Харкотиння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:46, 18 листопада 2017; Oohrybinnyk.fitu17 (обговорення • внесок)
Харкоти́ння, -ня, с. Мокрота, грудная флегма. Драг. 1. Канев. у. Каменец. у.
Словник української мови
ХАРКОТИ́ННЯ, я, с., розм. Мокротиння, що виділяється при харканні. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння (Фр., І, 1955, 273); Смолисті речовини типу скипидару при прийманні всередину чи при вдиханні в розпиленому стані дають добрий ефект для легеневих хворих. Вони полегшують кашель і зменшують кількість харкотиння (Наука.., 9, 1956, 18); Кашель буває сухим (без виділення харкотиння) або вологим (Заг. догляд за хворими, 1957, 99).
