Відмінності між версіями «Усоромити»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/usoromyty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | УСОРО́МИТИ (ВСОРО́МИТИ), млю, миш; мн. усоро́млять; док., перех., розм. Викликати в кого-небудь почуття сорому, змусити кого-небудь відчути сором, ніяковість і т. ін. | ||
| + | |||
| + | [[1550.slovaronline.com/185108-усоромити|Словник синонімів української мови]] | ||
| + | СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.: присоро́мити, посоро́мити, постиди́ти, постида́ти, пристиди́ти, усоро́мити (всоро́мити) розм. пристрами́ти, устидати (встида́ти). Чудин став нас соромити (Ю. Яновський); Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах (Я. Гримайло); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак); Почав дід совістити старосту (М. Стельмах); Ріже (Василь) прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний); — А ти школяр та й цього не знаєш, — встидала мене бабуся (С. Васильченко). | ||
| + | |||
| + | Джерело: https://slovnyk.me/dict/synonyms/%D1%83%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B8 | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Усоромити,.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Усоромити .jpeg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | [[goroh.pp.ua/Словозміна/усоромити|Усоромити]] | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 493. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 00:34, 20 квітня 2023
Усоро́мити, -млю, -миш, гл. Пристыдить.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УСОРО́МИТИ (ВСОРО́МИТИ), млю, миш; мн. усоро́млять; док., перех., розм. Викликати в кого-небудь почуття сорому, змусити кого-небудь відчути сором, ніяковість і т. ін.
Словник синонімів української мови
СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.: присоро́мити, посоро́мити, постиди́ти, постида́ти, пристиди́ти, усоро́мити (всоро́мити) розм. пристрами́ти, устидати (встида́ти). Чудин став нас соромити (Ю. Яновський); Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах (Я. Гримайло); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак); Почав дід совістити старосту (М. Стельмах); Ріже (Василь) прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний); — А ти школяр та й цього не знаєш, — встидала мене бабуся (С. Васильченко).
Джерело: https://slovnyk.me/dict/synonyms/%D1%83%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B8
Ілюстрації
|
МедіаДив. такожДжерела та літератураСловник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 493. Зовнішні посилання |
