Тужіння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:56, 27 жовтня 2017; Tsromaniuk.fpmv17 (обговорення • внесок)
Тужі́ння, -ня, с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому.
Сучасні словники
1) Тужіння, я, сер. Дія за значенням тужити. Він [Онєгін] їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95);
2)Тужіння - голосіння.Одного сина вабрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті. (Борис Грінченко, II, 1963, 431).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 313.
