Слідок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Слідок, -дка, м. Ум. отъ слід.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЛІДО́К, дка, чол.

Пестл. до слід. [Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків... [Перелесник:] А не приглядалась до моїх слідків? (Леся Українка, III, 1952, 207); Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще — для мене! — не заніс... (Євген Плужник, Вибр., 1966, 164); — Ой, пішов ти в море, Мусієчку, — голосила вола мовчки, — та й слід твій солона вода змила. Та кола б я знала та бачила, я б той слідок долонями пригортала та до берега тебе покликала (Юрій Яновський, I, 1954, 264)

Ілюстрації

Слідок.jpg

Див. також

Джерела та література

1. Академічний тлумачний словник (1970—1980) 3. Словарь української мови (Б. Грінченко)