Відмінності між версіями «Скресити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Скреси́ти. '''См. '''Скрашати. ''' Категорія:Ск) |
(Full) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Скреси́ти. '''См. '''Скрашати. ''' | '''Скреси́ти. '''См. '''Скрашати. ''' | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/skrashuvaty'''Скресити'''] | ||
| + | * 1. Робити красивішим, привабливішим, приховуючи недоліки, вади і т. ін. Вилицювате обличчя [парубка] скрашувала привітна усмішка (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 17); Біля кирпатенького носа примостилося кілька цяток ластовиння, що не псували, а скрашували.. засмагле личко (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 15); Його сірі очі блищали, у їх світилася глибока думка; вона скрашала його оливкувате лице з широкими скулами, з гулястим носом, з широким ротом (Панас Мирний, IV, 1955, 18); Бідність [хатини] скрасили і вишиті рушники, і кетяги калини, і запашне сіно на покуті (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 173); Опалим листом, як линючим пір'ям, вона [осінь] лише намагатиметься скрасити невблаганне вмирання літа (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 65); | ||
| + | :: Робити що-небудь не таким тяжким, безрадісним, неприємним. Вона [сестра Катря] скрашувала безрадісне дитинство Тараса, виховувала в ньому любов до природи (Літературна газета, 20.I 1961, 2); Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Приїзд Степана набагато скрасив скучні дні молодої дівчини (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 288). | ||
| + | * 2. Своєю наявністю, присутністю надавати кому-, чому-небудь красивого, привабливого вигляду. — Не мова, що нею розмовляє людина, скрашує її, а чистота і ясність душі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 302); Господарка.. лагодила на столі квіти, що скрашали накритий до бенкету стіл (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); Росли там [у лузі] над водою старі дуби з березами; вони й місце скрашали, і холодок запорозьким братчикам давали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137); | ||
| + | :: що, чим. Прибираючи чим-небудь, робити красивішим, привабливішим. Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур і плющ і в криваві осіннії рожі (Леся Українка, I, 1951, 214); Мороз мережками скрасив усе віконце (Микола Костомаров, I, 1967, 73). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 312. | ||
| + | |||
| + | == Див. також == | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B0 Лопата] | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%BE Весло] | ||
| + | |||
[[Категорія:Ск]] | [[Категорія:Ск]] | ||
Поточна версія на 20:49, 26 жовтня 2016
Скреси́ти. См. Скрашати.
Сучасні словники
- 1. Робити красивішим, привабливішим, приховуючи недоліки, вади і т. ін. Вилицювате обличчя [парубка] скрашувала привітна усмішка (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 17); Біля кирпатенького носа примостилося кілька цяток ластовиння, що не псували, а скрашували.. засмагле личко (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 15); Його сірі очі блищали, у їх світилася глибока думка; вона скрашала його оливкувате лице з широкими скулами, з гулястим носом, з широким ротом (Панас Мирний, IV, 1955, 18); Бідність [хатини] скрасили і вишиті рушники, і кетяги калини, і запашне сіно на покуті (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 173); Опалим листом, як линючим пір'ям, вона [осінь] лише намагатиметься скрасити невблаганне вмирання літа (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 65);
- Робити що-небудь не таким тяжким, безрадісним, неприємним. Вона [сестра Катря] скрашувала безрадісне дитинство Тараса, виховувала в ньому любов до природи (Літературна газета, 20.I 1961, 2); Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Приїзд Степана набагато скрасив скучні дні молодої дівчини (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 288).
- 2. Своєю наявністю, присутністю надавати кому-, чому-небудь красивого, привабливого вигляду. — Не мова, що нею розмовляє людина, скрашує її, а чистота і ясність душі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 302); Господарка.. лагодила на столі квіти, що скрашали накритий до бенкету стіл (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); Росли там [у лузі] над водою старі дуби з березами; вони й місце скрашали, і холодок запорозьким братчикам давали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137);
- що, чим. Прибираючи чим-небудь, робити красивішим, привабливішим. Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур і плющ і в криваві осіннії рожі (Леся Українка, I, 1951, 214); Мороз мережками скрасив усе віконце (Микола Костомаров, I, 1967, 73).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 312.
