Лігвиско

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

«Словарь української мови»

Лігви́ско, -ка, с. Постель. Вх. Зн. 33.

Академічний тлумачний словник

ЛІ́ГВИСЬКО, а, сер. Заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу (Українські народні казки, легенди.., 1957, 225); Не можна, ясна річ, залишати в спокої вовчі лігва і самих вовків, цих ворогів нашого господарства... (Остап Вишня, II, 1956, 275); * У порівняннях. Хатки стояли, заховавшись, як гриби, біля кореня вікового кедра, як лігва хижих звірів (Олесь Донченко, II, 1956, 25); // перен., розм. Вбоге житло або постеля людини. Хутко помостила [Одарка] подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла — перекотилася на те лігво (Панас Мирний, III, 1954, 131); * Образно. Шевченко написав свій грізний «Сон», несучи розплату російському самодержавству, .. в Петербурзі, в самому лігві царської оприччини (Літературна газета, 10.III 1961, 4).

Сучасні словники
ЛІ́ГВИСЬКО

Те саме, що лі́гво


   На мілині, поруч із лігвиськом, ми швидко зібрали понад сто яєць. (І. Росоховатський)
   Ще смерділо тут ворожим лігвиськом, консервами, валялись купами задимлені гарячі гільзи і кілька ще не вистріляних кулеметних дисків, запасні ріжки до автоматів. (О. Гончар)
   Їх треба виловлювати по одному. Обкласти з усіх боків лігвисько [Запорізьку Січ], розставити капкани. (Ю. Мушкетик)
Ілюстрації

Ligvo.jpg Файл:Logovo2.jpg