Відмінності між версіями «Любчик»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lyubchik221117.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 565. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 565. | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 01:53, 22 листопада 2017
Лю́бчик, -ка, м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! Чуб. V. 49. 2) = Любисток. Вх. Лем. 433.
Сучасні словники
ЛЮ́БЧИК, а, чол.
1. розм. Те саме, що любко. То була її любов, то був її любчик Павлусь (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 254); — Любчику, Йванку! Ци [чи] будемо в парі усе? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 315).
2. діал. Любимчик. Хлопчик був у хаті тій, син господаря, плазунчик, батьків любчик і пестій (Іван Франко, XI, 1952, 223).
Ілюстрації
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 565.
