Відмінності між версіями «Лопатник-жук»
(→Опис) |
|||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Жук хлібний або жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) — шкідник зернових культур. | Жук хлібний або жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) — шкідник зернових культур. | ||
| − | |||
| − | |||
Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь. Вагомий внесок у розробку мікробіологічного методу боротьби зі шкідником зробили І. М. Красильщик та І. І. Мечников. | Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь. Вагомий внесок у розробку мікробіологічного методу боротьби зі шкідником зробили І. М. Красильщик та І. І. Мечников. | ||
| Рядок 31: | Рядок 29: | ||
З посiвiв озимої пшеницi й жита жуки часто перелiтають на посiви ярої пшеницi, де спочатку заселяють i пошкоджують краї посiвiв, поступово рухаючись до їх середини. | З посiвiв озимої пшеницi й жита жуки часто перелiтають на посiви ярої пшеницi, де спочатку заселяють i пошкоджують краї посiвiв, поступово рухаючись до їх середини. | ||
| + | |||
| + | ==Поширення== | ||
| + | |||
| + | Поширений в Україні майже на всій її території, за винятком північно-західних районів Полісся. | ||
| + | |||
| + | Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Зустрiчається в лiсостепу, степу, Криму. | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 20:33, 17 листопада 2019
Лопатник-жук, -ка, м. Жукъ хлѣбный, Anisoplia Austriaka. Константиногр. у.
Зміст
Ілюстрації
|
|
|
Сучасні словники
Жук хлібний або жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) — шкідник зернових культур.
Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь. Вагомий внесок у розробку мікробіологічного методу боротьби зі шкідником зробили І. М. Красильщик та І. І. Мечников.
Опис
Жук завдовжки 13-16 мм, тіло синювато-чорне з металевим блиском, надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.
Личинки білі, м'ясисті, дугоподібно вигнуті, з коричневою головою і добре розвинутими ногами. Довжина тіла дорослих личинок 30-35 мм.
Жуки після виходу з ґрунту заселюють посіви зернових колосових y фазі молочної та воскової стиглості зерна. Вони не тільки виїдають зерно, a й вибивають його. Жуки літають із кінця травня до початку серпня. Через два тижні після виходу починається відкладення яєць, які самка розміщує невеликими купками в ґрунті на глибині 10-20 сантиметрів, переважно на просапних культурах або на парах. Середня плодючість самки 50 при максимумі 100 яєць. Через три тижні з яєць виходять личинки, що живляться перегноєм. Протягом літнього періоду личинки раз-двічі линяють і живляться коренями (особливо личинки старших віків, які істотно шкодять зерновим). Восени вони ховаються в ґрунт на глибину 36-80 см, а навесні знову підіймаються у верхні шари ґрунту, де в другій половині травня — в червні утворюють спеціальну комірку (на глибині 10-15 см), в якій заляльковуються. Заляльковування відбувається наприкінці травня — початку червня. Через 2-3 тижні відроджуються личинки, які розвиваються протягом 22-25 місяців. Цикл розвитку дворічний. Стадія лялечки триває до 14 діб, після чого назовні виходить жук. У багатьох місцевостях, зважаючи на дворічний цикл розвитку шкідника, через рік бувають льотні роки, що характеризуються підвищеною чисельністю.
Може пошкоджувати коренеплоди цукрових бурякiв. Найбiльш шкiдливi личинки в посушливi перiоди.
Жуки живляться м'якими зернами пшеницi, жита, ячменю, а також деяких дикорослих злакiв (тимфiївки, пирiю, тощо). Один жук протягом життя з'їдає 7-8 г зерна, а ще бiльше вибиває, знищуючи в цiлому 9-10 колоскiв.
З посiвiв озимої пшеницi й жита жуки часто перелiтають на посiви ярої пшеницi, де спочатку заселяють i пошкоджують краї посiвiв, поступово рухаючись до їх середини.
Поширення
Поширений в Україні майже на всій її території, за винятком північно-західних районів Полісся.
Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Зустрiчається в лiсостепу, степу, Криму.
