Курява

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Курява, -ви, ж. 1) Пыль. Іде шляхом до Києва берлин шестернею... Опинився против старців курява лягає. Шевч. 89. У степу курява така, наче чия велика панщина почала віяти жито на току. ЗОЮР. І. 291. 2) Мятель, вьюга. Не велика курява, та багато людей губить. Ном. № 13842.

Сучасні словники

КУ́РЯВА, и, жін. Дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь. Берлин рушив, а Івася курява покрила... (Тарас Шевченко, I, 1963, 40); Я одітхнув вільніше, протер очі від куряви і оглянувся навкруги (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 136); Він і сам ще стидався свого нового стану, особливо перед товаришем, з яким змалку босими ногами толочив куряву по цілому Печерську (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 28); // Такі часточки, що вихорем крутяться в повітрі. Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 187); Над вулицею стояла така густа курява, що, здавалося, порох знімався, але осідати на землю вже не встигав (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 246); // Дуже дрібні частки снігу, що носяться в повітрі. Гострий вітер зарум'янив її лиця, очі спустила вона вниз, захищаючи їх від дрібної снігової куряви (Іван Франко, VI, 1951, 264); І він поспішав, підіймаючи сипучі снігові скиби, аж біла курява вставала на його шляху (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 235).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання