Відмінності між версіями «Клопотати»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | + | 1. перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 306); Рушнички шиті лежать у скрині, Вже не клопочуть вони дівчини! (Леся Українка, I, 1951, 322); Пріська замислилася: не хотілося їй клопотати чужих людей (Любов Яновська, I, 1959, 246). | |
| − | + | ♦ Думка клопоче (клопотала і т. ін.) голову кому, чию; Думка клопоче (клопотала і т. ін.) кого — когось турбує, хвилює якась думка. Уночі йому не спалося, важкі думки клопотали йому голову... (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Партизана найбільше клопотала думка про те, що ці вуличники можуть скомпрометувати перед селянами ідею комуни (Іван Микитенко, II, 1957, 393); Клопотати голову кому, чию — турбувати, хвилювати когось. Вийшли з міста [заробітчани] в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний, I, 1949, 171); — Як заробив, так хай і одвічає, а ти [мати] начальникам голови не клопочи (Борис Грінченко, II, 1963, 432); Клопотати клопотами кого, що — тривожити, турбувати клопотами кого-, що-небудь. Врочисте свято клопотало кожну сім'ю своїми споконвічними клопотами (Панас Мирний, I, 1949, 298); Клопотати свою (собі) голову чим — обтяжувати, перевантажувати пам'ять чимось. — Чорт зна чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300); — Не клопочи хоч оцим голови собі, Петре (Андрій Головко, II, 1957, 333). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | 2. неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1; поратися. [Настя:] Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя (Марко Кропивницький, II, 1958, 41); Мама, звичайно, як мама — Біга, підносить, клопоче, Ходить слідом за синами, Нишком втираючи очі (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 59). | |
| − | |||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | To disturb/to beg/to importune - клопотати, турбувати, тривожити, просити, вимагати. (англ.) | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 189. | |
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 16:13, 27 травня 2021
Клопотати, -почу, -чеш, гл. 1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. І. 131. Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, нехай погуляє дівчиною. МВ. І. 35. Не клопочи мені голови. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ! 2) Озабачиваться о чемъ. Клопочуть нянькою, так я й пришила.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 306); Рушнички шиті лежать у скрині, Вже не клопочуть вони дівчини! (Леся Українка, I, 1951, 322); Пріська замислилася: не хотілося їй клопотати чужих людей (Любов Яновська, I, 1959, 246). ♦ Думка клопоче (клопотала і т. ін.) голову кому, чию; Думка клопоче (клопотала і т. ін.) кого — когось турбує, хвилює якась думка. Уночі йому не спалося, важкі думки клопотали йому голову... (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Партизана найбільше клопотала думка про те, що ці вуличники можуть скомпрометувати перед селянами ідею комуни (Іван Микитенко, II, 1957, 393); Клопотати голову кому, чию — турбувати, хвилювати когось. Вийшли з міста [заробітчани] в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний, I, 1949, 171); — Як заробив, так хай і одвічає, а ти [мати] начальникам голови не клопочи (Борис Грінченко, II, 1963, 432); Клопотати клопотами кого, що — тривожити, турбувати клопотами кого-, що-небудь. Врочисте свято клопотало кожну сім'ю своїми споконвічними клопотами (Панас Мирний, I, 1949, 298); Клопотати свою (собі) голову чим — обтяжувати, перевантажувати пам'ять чимось. — Чорт зна чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300); — Не клопочи хоч оцим голови собі, Петре (Андрій Головко, II, 1957, 333).
2. неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1; поратися. [Настя:] Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя (Марко Кропивницький, II, 1958, 41); Мама, звичайно, як мама — Біга, підносить, клопоче, Ходить слідом за синами, Нишком втираючи очі (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 59).
Іншими мовами
To disturb/to beg/to importune - клопотати, турбувати, тривожити, просити, вимагати. (англ.)
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 189.
